«Ми не є тягарем»: як релоковані організації допомагають внутрішньо переміщеним українцям розбудовувати приймаючі громади

З 2014 року Україна стикається з хвилями внутрішнього переміщення, спричиненими війною та окупацією. Криза досягла свого піку в 2022 році, коли майже сім мільйонів українців були вимушені тікати зі східних і південних областей до безпечніших місць у центральній і західній частинах країни. Внутрішньо переміщені особи (ВПО), яких часто розглядають як тимчасових гостей, продовжують стикатися з базовими потребами, такими як житло та працевлаштування, а також з довгостроковими проблемами – ізоляцією та недостатньою залученістю у життя громади.

Незважаючи на вміння, знання та мотивацію, ВПО часто розглядають як отримувачів допомоги, а не як тих, хто робить внесок у суспільство. Але ця думка змінюється. За підтримки ЄС через Міжнародний фонд «Відродження» українські громадські організації, які самі є переселеними, працюють над тим, щоб надати ВПО та приймаючим громадам можливість побудувати інклюзивні, демократичні системи з нуля, гарантуючи, що кожен голос буде почутий у процесі прийняття рішень.

«У 2022 році нас вважали тягарем», – згадує Тетяна Кіріллова, ВПО та голова ГО «Громадська ініціатива Луганщини». Заснована в Луганську, організація займалася регіональним розвитком та місцевою демократією. Двічі переміщена з 2014 року, вона продовжує зосереджуватися на розширенні можливостей ВПО та посиленні інклюзивності громад. У 2022 році організація перемістилася до Хмельницького на заході України. «Ми мали сплачувати податки, але не могли брати участь у рішеннях влади. Нас не вважали повноправними членами громади», – каже Тетяна. «Тому ми вирішили закласти основи для довгострокової інтеграції ВПО за допомогою більш системного підходу, створивши умови для захисту ВПО та заснувавши ради ВПО».

Підтримка Європейського Союзу сприяла реформам у громаді Хмельницького, що завершилися історичним досягненням: вперше в історії було внесено зміни до статуту міста, які визнають внутрішньо переміщених осіб рівноправними мешканцями громади з повними правами. Це досягнення згодом знайшло відображення і в національному законодавстві. Реформи також відкрили доступ до бюджету участі для ВПО, що дозволило їм пропонувати та реалізовувати місцеві проєкти. Подальша інтеграція в міські процеси відбувалася через створення ради ВПО, яка тісно співпрацювала з мером та муніципальними департаментами під час засідань ради.

Завдяки адвокації, стратегічному плануванню та правовим реформам «Громадська ініціатива Луганщини» сприяла перетворенню Хмельницького з транзитного пункту для переміщених громадян на місце, яке вони відчувають своїм. «Ми побудували модель, яка послугувала зразком для сталого інтегрування ВПО по всій Україні», – зазначає Тетяна. У тісній співпраці з громадськими організаціями та органами влади, що займаються питаннями ВПО, організація зараз розширює свою діяльність на Київ, Запоріжжя, Херсон та інші області. На власному прикладі вона показує, що громадянське суспільство може не тільки реагувати на кризові ситуації, а й стати лідером у процесах відновлення.

Підтримка голосів переміщених осіб у периферійних громадах

Більшість громадських організацій, як правило, зосереджують свої зусилля на містах, а малі периферійні громади в центральній Україні часто залишаються без належної уваги. Цю прогалину помітила ГО «Асоціація «Відродження та розвиток», яка переїхала з Бахмута до Черкас – центральної області, де проживає понад 200 тисяч ВПО. Команда організації вирішила зосередитися на периферійних громадах Кам’янки, Мошнів та Леськів. «Інших організацій там не було, але місцеві жителі були готові до співпраці», – каже Олена Головкіна, засновниця організації. Через відсутність інфраструктури та фінансування, багато ВПО (особливо ті, хто був евакуйований під примусом або не міг чи не хотів працювати) опинилися в соціальній ізоляції та маргіналізації.

Спираючись на свій досвід та підтримку ЄС, команда сформувала місцеві групи, до яких увійшли представники місцевої влади, громадянського суспільства та ВПО в кожній громаді. Вони брали участь у спільних тренінгах, щоб визначити проблеми та спільно розробити рішення. «Для ВПО, які раніше не мали досвіду співпраці з органами місцевого самоврядування, доступ до лідерів громади мав великий вплив. Наприклад, у Кам’янській громаді одна родина відвідала наші тренінги і за підтримки місцевого мера започаткувала бізнес, орієнтований на туризм», – підкреслює Олена.

Підтримка організації включала формування рад ВПО та молодіжних груп, сприяння обміну візитами між громадами та впровадження інструментів місцевої демократії, таких як партисипативне бюджетування і петиції, про які в громадах раніше не знали, або які не використовували.

До кінця ініціативи всі три громади-партнери переглянули свої стратегії розвитку та бюджетні програми, щоб включити ВПО як рівноправних учасників, а Леськівська громада закріпила права ВПО у статуті.

«Ми, ВПО, спричинили позитивні зміни в цих громадах», – розмірковує Олена. – «Протягом останніх трьох років ми постійно доводили, що внутрішньо переміщені громадяни – це не тягар, а цінний ресурс, який варто залучати. І тепер ставлення до нас починає змінюватися».

Користь для нових громад

Після переїзду до Кропивницького з Донецької області, ГО «Нова Дружківка» принесла свій досвід у сфері місцевої демократії та залучення населення до трьох громад Кіровоградської області – Знам’янської, Олександрійської та Приютівської, ставши каталізатором їхніх змін. Завдяки підтримці ЄС організація зосередилася на наданні переселенцям можливості брати участь у громадському житті.

«Ми усвідомлювали значне навантаження на інфраструктуру, людські ресурси та психологічне благополуччя мешканців через різноманітні потреби ВПО», – згадує Сергій Пронкін, керівник організації. «Використовуючи наш досвід у розвитку місцевої демократії та налагодженні комунікації з місцевою владою та громадами, ми прагнули надати ВПО можливість безпосередньо вирішувати місцеві проблеми».

Організація проаналізувала наявні інструменти місцевої демократії в трьох громадах, щоб визначити найефективніші способи залучення ВПО та краще узгодити документи громад з чинним законодавством. Наприклад, у Приютівці, де не було жодних положень щодо інструментів місцевої демократії, було розроблено три типові положення: про громадські слухання, загальні збори та місцеві ініціативи, які згодом були прийняті в статуті громади. Знам’янська громада внесла поправки до одного з основних положень – про загальні збори – щоб визначити права ВПО на участь у процесах прийняття рішень.

Після аналізу були проведені практичні тренінги з використання інструментів місцевої демократії та зміцнення взаємодії, в яких взяли участь десятки ВПО та представників громадянського суспільства. «Було дуже корисно зрозуміти, як ми можемо впливати на рішення в наших нових громадах», – поділився один з учасників.

Те, що почалося як реагування на надзвичайну ситуацію, переросло в демократичну трансформацію. Завдяки досвіду переселених організацій, підтриманих ЄС, переміщені українці більше не перебувають у стані постійного очікування. Вони залишаються, беруть участь у процесах громад і спільно розробляють план відновлення України. «Ми зрозуміли, що не можемо просто чекати, поки ситуація покращиться. Ми мусили діяти. Тепер ми є частиною змін», – підсумовує Олена.

Авторки: Вольга Прохарава, Олена Кіфенко

[popular_posts columns_xl=”4″ columns_l=”4″ columns_m=”3″]