Skip to main content
Жінка, корова і обстріли
[featured_image_copyright]
18 Березня, 2025

Жінка, корова і обстріли


Війна змінює все. Для тих, хто опинився в її вирі, виживання часто залежить від стійкості, винахідливості та підтримки громади. В Україні, де жахи війни залишили незгладимі рани на життях незліченної кількості людей, українці не лише засвоїли цей урок, а й зробили його основою своєї стійкості та опору. Валентина з Чернігова втілює цей дух бездоганно. Як би дивно це не звучало, це історія про Валентину, її корову, війну та підтримку з боку Європейського Союзу.

Коли війна приходить у твоє життя

Коли Росія вторглася в Україну в лютому 2022 року, рідне місто Валентини, Чернігів, стало однією з перших мішеней. Протягом трьох тижнів вона ховалася у своєму будинку, переживаючи жорстокі обстріли, морозні ночі у підвалі та голод.

Одного разу, після тижня, проведеного в підвалі, Валентина нарешті тримала в руках шматок хліба. Її нога, ослаблена від виснаження, підкосилася, і, охоплена емоціями, вона розплакалася.

20 березня, коли бої дійшли до її вулиці, Валентина втекла до маленької квартири в місті. Позаду залишилася її корова Вишня — вірна супутниця та годувальниця, яка підтримувала Валентину протягом 15 років.

«У мене не було жодної допомоги, донька втратила роботу, моя пенсія — 3400 гривень [€75]. Як можна вижити за нинішніх цін? Ця корова була єдиним, що нас тоді врятувало», — розповідає Валентина.

З того моменту щоранку о 5-й Валентина прокидалася, їхала велосипедом до Десни, набирала воду для Вишні й везла її додому, щоб напоїти та нагодувати. «Я просто не могла залишити її напризволяще», — пояснює вона.

Одна з таких поїздок ледь не коштувала Валентині життя.

«Одного ранку я приїхала й побачила, що дорогу перегородив трактор. З-за нього вийшов солдат. Я зрозуміла, що він не наш, а росіянин», — згадує Валентина, її голос тремтить від страху.

У неї були лічені секунди на реакцію.

«Я швидко вийшла у двір, і в цей момент наш собака почав гавкати. Я відчула, що щось не так. Кинула велосипед і притиснулася до стіни. І саме тоді цей солдат прорвався через паркан і відкрив вогонь з автомата. Він стріляв у мене. Якби не собака… Добре, що я встигла зреагувати. Інакше він би мене вбив».

Втрата і нова надія

На жаль, унаслідок одного з обстрілів корова Валентини була поранена. Попри всі її намагання вилікувати тварину, рана погіршувалася, і в травні Вишню довелося приспати.

Ця втрата була величезною для Валентини — і матеріально, і емоційно. Її першу корову подарувала їй мати 35 років тому, і вона годувала молоком її новонародженого сина, коли сама не могла. Під час війни наступна корова продовжувала забезпечувати не лише Валентину та її сина, а й багатьох інших у блокадному Чернігові.

Обстріли в березні 2022 року були настільки сильними, що одного дня колесо від військової техніки впало прямо на дах будинку Валентини.

«Корова була чудова. Вона жила з нами 15 років. Я плакала за нею, мені було так шкода, що вона не пішла сама, коли прийшов час, а нам довелося її приспати», — каже Валентина з болем у голосі.

Але, як ви, мабуть, вже здогадалися, ця історія має щасливий кінець. Після кількох місяців скорботи допомога надійшла від Європейського Союзу та французької неурядової організації Acted.

«12 вересня минулого року мене запросили на зустріч, запропонували заповнити анкету, а в жовтні я отримала гроші — 28 500 гривень», — згадує Валентина. Без жодних вагань вона витратила цей грант на купівлю нової корови.

Знайомтеся, Мілка

«Ми назвали її Мілка. Вона молода, гарна, здорова, але норовлива, горда — тікає з пасовища, гуляє вулицями й їсть чужі яблука», — сміється Валентина. «Але завжди повертається додому. Люди її фотографують і надсилають мені знімки. Називають її мандрівницею».

Сьогодні корова на ім’я Мілка є неймовірною підтримкою для Валентини. Її молоко годує родину та приносить додатковий дохід. Для жінки, чия пенсія ледь сягає €80, продаж кількох літрів молока, сиру чи масла — справжній порятунок.

«Доглядати за коровою — це важка праця. Але я зробила правильний вибір, і в цьому не сумніваюся. Тепер у мене є надія».

Автор: Іванна Бедей, асистентка з питань інформації та комунікації в Києві, Операції ЄС із цивільного захисту та гуманітарної допомоги

Оригінальна історія опублікована Операцією ЄС із цивільного захисту та гуманітарної допомоги



НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

[popular_posts columns_xl=”4″ columns_l=”4″ columns_m=”3″]


[related_news]
[yea_euprojectshortlist]

ПОВ’ЯЗАНЕ З ТЕМОЮ

[posts_by_post_tax]

Цікавитеся останніми новинами та можливостями?

Цей вебсайт управляється Регіональною комунікаційною програмою ЄС для Східного сусідства («EU NEIGHBOURS east»), що фінансується ЄС. Вона доповнює й підтримує комунікацію делегацій Євросоюзу у країнах Східного партнерства і працює під керівництвом Генерального директорату Єврокомісії з питань розширення та Східного сусідства (DG ENEST), а також Європейської служби зовнішніх дій. EU NEIGHBOURS east впроваджується консорціумом на чолі з GOPA PACE.


Інформація на цьому сайті регулюється Положенням про обмеження відповідальності та захист персональних даних. © European Union,